КОНЦЕПЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ (проект)
Урядом України у 2007 році на Держкомветеранів покладена функція органу, який відповідає за формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального і правового захисту, медичної реабілітації, санаторно-курортного лікування ветеранів (постанова Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1262).
На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 15.11.08 № 54555/1/1-08 у Державному комітеті України у справах ветеранів спільно з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів, Міністерством економіки та Міністерством юстиції України розглянуто питання щодо покращання медико-соціального забезпечення ветеранів війни, розробки та включення Державної програми медико-соціального забезпечення ветеранів війни до переліку бюджетних програм.
За результатами обговорення вищезазначені центральні органи виконавчої влади, за винятком Міністерства фінансів України, не мають зауважень та підтримають ініціативу Держкомветеранів щодо розробки Державної програми медико-соціального забезпечення ветеранів війни, а також підтвердили готовність встановленим порядком взяти участь в опрацюванні та погодженні даної програми.
Крім того, Міністерство юстиції України звернуло увагу на вимоги чинного законодавства України стосовно визначення бюджетних програм, затвердження головних розпорядників коштів державного бюджету та встановлення їм бюджетних призначень.
Міністерство фінансів України вважає, що питання щодо створення нової бюджетної програми є передчасним, ґрунтуючи позицію Міністерства фінансів України на вимогах постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1036 “Деякі питання організації бюджетного процесу” стосовно тимчасового припинення підготовки проектів нових державних цільових програм.
Міністерство економіки України вважає, що питання покращання медико-соціального забезпечення ветеранів війни необхідно вирішувати шляхом внесення відповідних змін і доповнень до Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2012 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 14, якою передбачено забезпечувати пріоритетність у наданні медичної допомоги ветеранам війни, праці та інших категорій.
Результати обговорення були винесені на розгляд Кабінету Міністрів України і на сьогодні отримано доручення Віце-прем’єр-міністра України І.В. Васюника (від 12.01.09 № 54555/5/1-08), де підкреслюється, що зазначене питання заслуговує на увагу, і ставиться завдання продовжити відповідну роботу.
ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ, НА РОЗВ'ЯЗАННЯ ЯКОЇ СПРЯМОВАНА ПРОГРАМА
Соціально-економічна ситуація, що склалась на сьогодні в Україні, – відсутність стабільності на фінансовому ринку, недостатнє фінансування галузі охорони здоров’я, органів праці та соціального захисту населення, відсутність належної системи контролю ефективності адресного використання коштів, що призначаються для підтримки соціально вразливих верств населення призводять до зниження якості життя громадян України і в першу чергу ветеранів війни, інших осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Питання медико-соціального забезпечення ветеранів війни є надзвичайно актуальними, що зумовлено зміною стану та тенденцій розвитку національної економіки, загальними демографічними процесами та характеристиками здоров’я окремих вікових груп.
Чисельність ветеранів війни в Україні щороку зменшується. Якщо 5 років тому в Україні проживало близько 4,5 млн. ветеранів війни, то у 2006 році їх чисельність зменшилась до 3,2 млн., у 2007 році – до 2,9 млн., а на початок 2008 року – становила вже 2,6 млн. чоловік.
За результатами наукових досліджень Інституту геронтології Академії медичних наук України однією з найважливіших характеристик здоров'я ветеранів війни є високий рівень захворюваності та зниження їх фізичних можливостей. Хвороби у більшості з них набувають хронічного і обтяжливого характеру, з частими загостреннями та ускладненнями основного процесу, атиповим перебігом і тривалим періодом одужування. Так, у середньому кожна літня людина має 4-5 хронічних захворювань, кожна друга – потребує обов'язкового щорічного реабілітаційного лікування, кожна третя – стаціонарної медичної допомоги, кожна четверта – самостійно не виходить за межі своєї оселі, кожна п’ята – не може самостійно виконувати гігієнічні процедури, кожна десята – викликає швидку медичну допомогу більше 10 разів на рік, 20% осіб віком понад 80 років потребують постійної психіатричної допомоги (www.socialpolicy.in.ua / Журнал «Соціальна політика» / Медична і соціальна допомога літнім людям в Україні не відповідає їхнім потребам, 01.10.2008).
Основними захворюваннями, які призводять до інвалідності, є захворювання системи кровообігу, новоутворення, травми, отруєння та деякі наслідки дії зовнішніх чинників, хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини, нервової системи.
За інформацією керівників громадських ветеранських організацій, узагальненою в Держкомветеранів, особливу стурбованість і незадоволеність ветерани війни виказують з приводу доступності і якості медичної допомоги, як амбулаторної, так і стаціонарної, можливості госпіталізації та отримання спеціалізованої медичної допомоги, реабілітації, санаторно-курортного лікування, забезпечення ліками.
Склалося скрутне становище у задоволенні потреб ветеранів війни, хворих на туберкульоз, санаторно-курортними путівками до спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка. Найвищі показники захворюваності на всі форми туберкульозу у південно-східних регіонах України: Херсонській, Луганській, Миколаївській, Кіровоградській, Донецькій, Харківській та Одеській областях. Має місце вкрай негативне ставлення ветеранів, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до спроби незаконної приватизації цього єдиного в державі спеціалізованого санаторію для ветеранів війни, хворих на туберкульоз, та втрати державної власності.
Реабілітація, що досягла певного розвитку за останні роки, доступна, хоча й не в повній мірі, тільки інвалідам. Незважаючи на те, що ветерани війн це основна група ризику інвалідності, суттєвим недоліком чинного законодавства продовжує залишатись відсутність механізму реалізації правових норм з питань реабілітації, санаторно-курортного лікування та профілактики інвалідності ветеранів. Більш того, профілактичні заходи практично зникають з діяльності органів і закладів відповідних відомств.
В регіонах віддають перевагу оздоровленню ветеранів недалеко від місця проживання зважаючи на їх похилий вік, складність переїзду на великі відстані, зміни кліматичних, а також звичних умов проживання, вважають за необхідне створення місцевих реабілітаційних (оздоровчих) центрів для ветеранів на базі закладів, що є в достатній кількості на території відповідних областей, але за певних умов не функціонують за призначенням або перепрофілюються з метою “виживання”, у тому числі на базі військових госпіталів, що реформуються.
Старіння ветеранів війни, погіршення стану їх здоров’я і зниження здатності до самообслуговування створюють певні проблеми медичного, соціального та економічного характеру, розв’язання яких потребує державної допомоги.
Створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них є основним завданням державної соціальної політики в Україні. Соціальний захист ветеранів ґрунтується на положеннях Конституції України, Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про основні засади соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, інших актів законодавства України.
В умовах сьогодення проведення державної політики щодо медико-соціального забезпечення ветеранів потребує пошуку нових підходів з урахуванням їх похилого віку, стану здоров’я, високого рівня інвалідизації та соціальної напруги в суспільстві.
Виконання завдань цієї програми забезпечить реалізацію державної політики у сфері соціального і правового захисту ветеранів війни, інших осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветеранів праці, ветеранів військової служби, правоохоронних органів, жертв нацистських переслідувань та вирішення питань соціальної та медичної реабілітації, лікування, оздоровлення і забезпечення ліками та протезними виробами ветеранів.
АНАЛІЗ ПРИЧИН ВИНИКНЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ЇЇ РОЗВ'ЯЗАННЯ ПРОГРАМНИМ МЕТОДОМ
Систематичне зупинення та обмеження законами про Державний бюджет України дії чинних законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію. Незважаючи на неодноразове визнання Конституційним Судом України неконституційними положень законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження окремих гарантій, визначених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, норми зазначеного Закону в частині визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги, а також умов забезпечення санаторно-курортним лікуванням та виплати компенсації за невикористану путівку, у 2007-2008 рр. зупинялись і обмежувались.
За результатами аудиту ефективності використання коштів державного бюджету (від 25.09.2008 року № 47717/0/1-08) внаслідок того, що у 2007 році не було забезпечено обґрунтованого планування та ефективного використання коштів за бюджетними програмами, призначеними на соціальний захист ветеранів війни, до державного бюджету повернуто, як невикористані, 6 млн. грн., спрямовано на інші бюджетні програми – 2,9 млн. грн.; розміри щорічної грошової допомоги у 2005-2008 роках становили лише 5-14% розмірів, визначених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що негативно вплинуло на реалізацію ветеранами їх права на соціальні гарантії, призвело до численних звернень ветеранів війни до судів різних інстанцій та виникнення значної заборгованості з виплати цієї допомоги.
Рік у рік не в повному обсязі реалізованими у зв’язку з відсутністю належного фінансування та системи контролю ефективності адресного використання коштів залишаються державні гарантії щодо безоплатного медичного обслуговування ветеранів війни, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, санаторно-курортним лікуванням. Останнім часом в результаті приватизації аптек значно ускладнилося забезпечення ветеранів війни ліками на пільгових умовах.
Як і в попередні роки у 2007-2008 роках, в умовах недостатнього рівня забезпечення санаторно-курортним лікуванням ветеранів війни, обмежувались розміри компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку більш як у 10 разів у порівнянні з середньою фактичною вартістю путівки. Рівень фінансового забезпечення харчування у санаторно-курортних закладах був недостатнім, що призвело до недотримання натуральних норм харчування ветеранів війни. Не створено єдиної інформаційної мережі обліку черги на санаторно-курортне лікування ветеранів війни.
Уряд України, органи виконавчої і представницької влади проводять певну роботу стосовно реалізації законів та інших нормативно-правових актів з питань життєзабезпечення ветеранів війни.
Для опрацювання механізму реалізації прав ветеранів військової служби, ветеранів війни та інших категорій громадян на безоплатне медичне обслуговування прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.01.07 № 10-р “Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань безоплатного медичного обслуговування ветеранів військової служби, ветеранів війни та інших категорій громадян”. До складу робочої групи увійшли представники Міністерства охорони здоров’я, Міністерства оборони, Міністерства фінансів, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ та Держприкордонслужби.
За інформацією, наданою Міністерством охорони здоров’я України до Кабінету Міністрів України від 09.10.08 № 50400/0/1-08, медико-соціальне обслуговування ветеранів війни є одним із пріоритетів діяльності галузі охорони здоров’я та постійно знаходиться на контролі МОЗ України. Ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту”, користуються пільгами щодо безоплатного одержання лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів та першочергового безоплатного зубопротезування. Відповідно до Положення про порядок проведення комплексних профілактичних оглядів, медичної реабілітації ветеранів війни, затвердженого наказом МОЗ України від 09.12.02 № 463, визначеній категорії осіб щорічно проводяться комплексні медичні профілактичні огляди в лікувально-профілактичних закладах за місцем проживання. Стаціонарне лікування здійснюється в обласних госпіталях для інвалідів війни, госпітальних відділеннях, палатах для ветеранів війни лікувально-профілактичних закладах МОЗ України.
Крім того, ветерани МВС, СБ та Держприкордонслужби України користуються на пільгових умовах медичними послугами та санаторно-курортним лікуванням в лікувально-профілактичних закладах та санаторіях відповідних відомств у межах асигнувань, що передбачаються на ці потреби.
Заслуговує на підтримку робота із соціального і морально-правового захисту ветеранів війни, проведена органами влади і ветеранськими організаціями міста Києва, Автономної Республіки Крим, Донецької, Полтавської, Харківської, Херсонської областей, міст Запоріжжя, Переяслав-Хмельницького та деяких інших регіонів. Тут реалізуються комплексні програми “Турбота”, “Милосердя”, “Ветеран”, створено фонди матеріальної підтримки. Набуває розвитку волонтерський рух “Діти — ветеранам”, “Ветеран — ветерану”, “Трудовий колектив — ветерану”.
І хоча в останні роки проблеми соціального захисту, збереження життя і здоров’я ветеранів почали викликати значне занепокоєння суспільства і державних органів, ґрунтовних досліджень щодо оптимізації їх медико-соціального забезпечення не проводилось. Держава дала права ветеранам, але не забезпечила їх реалізації. Протягом усіх останніх років точиться, без перебільшення, запекла боротьба ветеранів за свої права. Органи законодавчої і виконавчої влади реально не мають стратегії реалізації прав ветеранів, виконання зобов’язань держави перед ветеранами війни, військової служби та праці, а лише вживають ситуативних заходів. Програми розвитку окремих галузей економіки або регіонів, що виконувались до останнього часу або зараз виконуються в державі, присвячені важливим напрямам економічного і соціального розвитку, проте, не вирішують на державному рівні питання реабілітації, санаторно-курортного, лікувально-профілактичного оздоровлення ветеранів та проблему їх медико-соціального забезпечення в цілому.
Моніторинг Держкомветеранів свідчить про масові порушення в Україні невід’ємних прав ветеранів війни, військової служби, правоохоронних органів та членів їх сімей на життя і здоров’я, соціальний захист, належні умови медичного забезпечення, гідний рівень життя.
Крім того Верховна Рада України вважає (постанова Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 718-V “Про стан виконання законодавства України щодо соціального, правового і морального захисту ветеранів війни”), що здійснювані заходи ще не в повному обсязі відповідають вимогам Конституції і законодавству України стосовно соціально-медичного забезпечення ветеранів війни, їх правового і морального захисту. Органами прокуратури і Рахунковою палатою встановлено ряд фактів правопорушень і зловживань, неефективного використання деякими міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та посадовими особами бюджетних коштів, які виділяються для життєзабезпечення ветеранів війни.
На сьогодні збільшилась кількість скарг, заяв та звернень з боку ветеранів, в яких висловлюється недовіра та незадоволення діями відповідних міністерств щодо невиконання соціальних зобов’язань.
Проблема, що виникла, потребує на сьогодні нагальної державної підтримки, координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Неможливість її розв'язання в рамках Державної програми економічного і соціального розвитку, Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки, Державної комплексної програми поліпшення життєзабезпечення ветеранів на 2007-2012 роки, засобами територіального чи галузевого управління, і, як наслідок, невиконання державою своїх соціальних зобов’язань підривають принцип довіри особи до держави.
Отже саме життя примушує створювати в Україні обґрунтовану сучасну систему медико-соціального забезпечення ветеранів. Усвідомлення цього стимулює розроблення нових методів, способів і механізмів залучення даної системи до економічної та соціальної політики держави.
Пріоритетні напрями державної політики у сфері соціального і правового захисту ветеранів визначені Конституцією України, законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (ст. 1. Основні завдання Закону), “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” (ст. 1. Основні засади державної політики щодо ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; ст. 6. Соціальний захист ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та членів їх сімей), “Про основні засади соціального захисту” (ст. 1. Основні засади державної політики щодо ветеранів праці та громадян похилого віку), “Про жертви нацистських переслідувань” (розд. ІІ. Статус жертв нацистських переслідувань та їх соціальний захист), “Основи законодавства України про охорону здоров’я” (ст. 4. Основні принципи охорони здоров'я; ст. 5. Охорона здоров'я – загальний обов’язок суспільства та держави), указом Президента України “Про Стратегію національної безпеки України” (розд. 3. Стратегічні цілі, пріоритети та завдання політики національної безпеки, ст. 3.5. Досягнення високих соціальних стандартів, вирішення на цій основі нагальних демографічних проблем; розд. 4. Механізми реалізації державної політики національної безпеки, ст. 4.2. Ресурсне забезпечення національної безпеки (пріоритетні напрями фінансування реалізації політики національної безпеки)), іншими актами законодавства України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародними договорами, зокрема Концепцією розвитку соціальних і медичних основ покращання якості життя та профілактики втрати працездатності ветеранів війн, учасників локальних конфліктів, миротворчих операцій та жертв тероризму в країнах – учасниках СНД на 2006-2010 роки, затвердженою Рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав 25 травня 2006 року (м. Душанбе).
Відсутність в Україні налагодженої системи медико-соціального забезпечення ветеранів та необхідність в цих умовах її обґрунтування відповідно до пріоритетних напрямів державної політики у сфері соціального і правового захисту ветеранів, вимог Уряду України щодо ролі і місця Державного комітету України у справах ветеранів обумовили актуальність даного проекту, визначили його мету і завдання.
МЕТА ПРОГРАМИ
Метою програми є створення та упровадження цілісної державної системи медико-соціального забезпечення ветеранів війни, інших осіб, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветеранів праці, ветеранів військової служби, правоохоронних органів, жертв нацистських переслідувань згідно з пріоритетами державної економічної та соціальної політики, тенденціями науково-технічного розвитку держави, світовим досвідом та положеннями міжнародних актів.
Вбачається на найближчу перспективу провести аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми з визначенням переваг і недоліків таких варіантів, визначити оптимальний варіант розв'язання проблеми та основні заходи для її розв'язання, строки виконання завдань і заходів програми.
Крім того необхідно провести оцінку фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.
Державний комітет України у справах ветеранів сподівається, що фахівці центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, представники ветеранських громадських організацій візьмуть участь в обговоренні вищезазначених питань з метою створення в Україні налагодженої системи медико-соціального забезпечення ветеранів війни та узгодженого її обґрунтування в складних умовах сьогодення відповідно до пріоритетних напрямів державної політики у сфері соціального і правового захисту ветеранів.
Пропозиції просимо надсилати на адресу Держкомветеранів:
Тел.: 8(044)281-08-49, факс: 8(044)281-08-44, E-mail dergcomvet@ukr.net
